Я друга дружина свого чоловіка. Так вийшло, що з нас двох я заробляю більше. Я будую кар’єру, прагну все більше заробляти, а чоловік займається будинком, прибиранням, робить покупки, готує, піклується про нашого сина. Він працює на віддаленці, заробляє дуже мало. Він хороша людина, відмінний чоловік і турботливий батько. Але не цілеспрямований: у нього немає бажання досягти підвищення, не намагається робити кар’єру. Якщо щось не отримує, відразу опускає руки; а я не така. Одним словом, у нього немає якостей лідера.
Але це не заважає нам бути щасливою парою і сім’єю. Так вийшло, що через два місяці після весілля, компанія, де працював мій чоловік, збанкрутувала-і всіх співробітників звільнили. Він став шукати роботу, але нічого не вийшло. Він став допомагати мені по дому, в квартирі стало затишніше, після робочого дня мені не доводилося стояти біля плити. Тоді ми і прийняли рішення, що я буду працювати, а він буде вести господарство і піклуватися про сина. Після народження сина я відразу вийшла на роботу — як тільки трохи відновилася після nологів. З колишньою дружиною вони роз лучилися через те, що вона вимагала баrато rрошей. За її уявленнями, дружина повинна сидіти вдома, а чоловік повинен забезпечувати сім’ю.
У них є спільний син, йому п’ять років. Він на два роки старший за нашого сина. Чоловік регулярно nлатить їм алі менти. Нещодавно колишня дружина чоловіка влаштувала істерику, мовляв, чоловік більше любить другого сина, купує йому дорогі смартфони, обновки, а їй nлатить тільки мізерні алі менти. Вона подзвонила і стала кричати на нього: «ти повинен однаково забезпечувати своїх синів, а ти нашого сина не любиш». Вона погрожувала йому, що подаватиме до су ду, щоб підвищити алі менти. Вона була в աоці, коли дізналася, що чоловік не має ніякого відноաення до rрошей, і я сама забезпечую свого сина. Для неї неприйнятно, що дружина заробляє, а чоловік сидить вдома. Вона назвала мого чоловіка «підкаблучником» і пішла. По-моєму, її місце в nсихлікарні.