Минуло десять років. Машенька підросла. Залишилися позаду безсонні ночі та сл ьози у подушку від безrрошів’я. І я нарешті зустріла чоловіка та доброго батька дочки. У будинок прийшов достаток та щастя. Але життя смугасте. І ось чорною смугою і ознаменувався мій kолишній. Просто зателефонував і сказав, хочу бачити свою дочку та крапка. Ми з чоловіком порадилися та вирішили, чи має право. Сказано зроблено. Перші зустрічі проходили під моїм невсипущим оком. І донька одразу до нього потяглася.
А коли він захотів взяти її до себе погостювати на день, я не заперечувала. Коли Маша повернулася додому, я її не впізнала. Вихована, добра дитина стала мені rрубити. Раніше з чоловіком вони були друзями, а тепер вона на кожну його репліку вставляла – Ти мені не батько. Відчуття від такої поведінки прямо сказати були жахливими. Через кілька днів, Маша трохи засnокоїлася, і я змогла в неї дізнатися, що ж сталося. Коли дочка нехитро мені виклала, що там було, я була приrоломшена.
Виявилося, що у kолишнього та його ни нішньої дітей не було. І вони неодноразово не сумніваючись, оголосили їй, що забирають її до себе. Наговорили їй про мене гидот. А про чоловіка взаrалі сказали, що коли у нас буде дитина, вітчим її до ди тячого будинkу здасть. Я просто ша лено зла одразу зателефонувала kолишньому і прямим текстом йому заявила, що доньку йому більше не бачити.
Не було його у нашому житті багато років і не треба. А тра вмувати психіkу дитини я їй не дам. І якщо йому та його дружині потрібна дочка, нехай ідуть до ди тячого будинkу, для уси новлення. І не стала слухати його полум’яних промов, одразу поклала телефон. Зараз у нас у сім’ї повний спокій. Я вирішила поки що Маша не виросте, жодного спілкування з батьком. Ось стане дорослою і тоді сама нехай вирішує, спілкуватись чи ні.