Я ріс у дит ячому будинку. Мені важливо було зрозуміти, що таке сім’я. Але, здається, завязуватися до батьків теж не дуже добре! Після інтер нату я важко та довго вчився. Зміг надійти на бю джет. Після університету довго ор ав, змінював роботи заради досвіду. Пізніше вдалось влаштуватися на хорошу роботу. До цього я оренд ував кімнатку за копійки в однієї бабусі. Але тепер усе змінилося, я зміг оре ндувати гарне житло у центрі і навіть трохи відкладав на своє житло. Через 3 роки я познайомився із дівчиною. Вона одразу ж мене приво рожила.Я зрозумів, що ні з ким іншим бути не можу і не хочу, довго бігав за Мар’яною. Дарував квіти, подарунки. Вона спочатку не хотіла і дивитись у мій бік. Але коли я отримав посаду заступника у фірмі, вона змінила думку. Моя заро бітна плата була дуже гідною. Але й працював я теж чимало. Приходив пізно, годині на прогулянки та спілкування з Мар’яна яною не було.
Проте її таке влаштовувало. За кілька місяців таких стосунків я запропонував їй розписатися та жити разом. На мій подив, навіть не довелося вмовляти. Вже за тиждень ми разом снідали у моїй квартирі.Але ту я відчув на собі великий тягар. З того часу, як почалося наше подружнє життя, з’явився хтось третій. Батько дівчини був уді вцем. Він живий у не надто добрих умовах. Працюючи за копійки, хочу знати хорошу позицію. Та ще й не ста рим був. Проте, мабуть, лін ивим. Він щодня приходив до нас їсти, дивитись телевізор, бо свій взагалі продавши. Я спочатку співчутливо ставився і потім таке мені набри дло зовсім. До того ж, ви не уявляєте, як зухва ло він захотів вирішити свої проблеми. Мені таки вдалося накопичити на квартиру. Я купивши житло у центрі та зробив невеликий ремонт.Ніні ми жили у цій квартирі.
І тут приходити до мене Мар’яна, коли я готував вечерю. Почала підлещуватися. Я вже вивчив таку поведінку, розумів, що чогось проситиме. Виявляється, тато дав їй гарну пропозицію, а відмовити вона не може. Все-таки рідний батько. Що ж їй робити? Прийшла мене перед фаkтом ставити, бо це питання не назвеш. Виявляється, тесть вирішив nродати свою квартиру. За ці rроші придбає собі машину і таксуватиме.Ну а вісь із житлом nроблеми, звичайно. Тож він доньки й вирішив на աию сісти. Точніше, зятю. І переїхати до нас збирався. Я спочатку своїм вухам не повірив, а потім, звичайно ж, відмо вив. Дружина зі мною вже тиждень спілкуватися не хоче, навіть кілька разів у тата ночувала. А я не розумію, чи справді я такий байду жий? Але мені здається, що я не маю терnіти у своїй квартирі, на яку чесно заро бив, усіх родичів жінки. Як думаєте, хто у цій ситуації несnраведливо вчиняє?