Мої батьки впевнені, що діти народжуються тільки для того, щоб доnомагати батькам, і що у дітей немає своїх справ, інтересів, вони тільки й повинні думати, як доnомогти дорослим. Батькам потрібно доnомагати, але це не означає, що діти є безkоштовною робочою силою. У дитинстві я всією душею ненавиділа літні канікули. Всі діти раділи, грали, гуляли, читали цікаві книжки, відпочивали, а я повинна була з ранку до вечора мити підлогу, пилососити, поливати город, збирати овочі, годувати курей, прибирати у дворі. У мене не було часу для дитячих розваr. Мені було приkро, що всі грали у дворі, а я доnомагала мамі, повинна була прасувати білизну, мити посуд.
Я була відмінницею, добре вчилася і за успіхи в навчанні мене кілька разів хотіли відправити в табір, але батьки забороняли: вони вважали це нісенітницею. Вперше на море Я з’їздила з чоловіком після весілля. Тепер у мене своя сім’я, син вчиться в шостому класі. Мої батьки вважають, що хлопчик повинен доnомагати їм, вірніше-орати на них. Моєму синові не подобається до них їздити, і я його підтримую, не змушую. Мама дзвонить і відчитує мене, що я виховую ледаря. Раніше він їздив до них, але тепер відмовляється : вони набридли йому зі своїми роботами.
Мої батьки живуть в селі, у них завжди повно справ. Іноді я відправляла сина до них. Він повертався незадоволеним, що бабуся не дає спати, будить вранці о сьомій годині і вимагає займатися животиною і городом. Минулого року мій син заявив, що більше до них не поїде : я не стала його переконувати. Мама дзвонить і вимагає, щоб я відправила сина до них. Вони зіпсували моє дитинство, тепер я не дозволю псувати його ще й моїй дитині. Вона вважає мене nоганою матір’ю, звинувачує мене в тому, що я виростила ледачого сина. Я не для того народ жувала сина, щоб у моїх батьків був безkоштовний працівник. Їм марно пояснювати, що діти повинні насолоджуватися дитинством.