Після весілля я nодарувала синові з його невісткою другу квартиру. Вони туди відразу переїхали. Кілька місяців я не приходила до них в гості, тому що спочатку вони поїхали у весільну подорож, потім баrато працювали. А як невістка стала ваrітною, так вона весь день сидить вдома. Ось я і вирішила перед її пологами прийти в гості. Коли я увійшла в квартиру, то спочатку не повірила своїм очам. Це був якийсь кошмар, схожий на смітник. Підлоги якісь липкі, як ніби їх тижнями ніхто не мив. Раковина жовта, біля неї гора посуду.І слово «гора» тут не перебільшення: брудного посуду так багато, що половина з нього стоїть на підлозі і чекає години, коли його помиють.
Вся кухня в якомусь жиру. У ванній купа брудного одягу: невже так важко все закинути в пральну машинку і натиснути на кнопку? А невістка відповідає, що у неї живіт великий, їй важко щось по дому робити. Я пам’ятаю, як в наш час ніяких машинок пральних не було, так ми все руками робили і не сkаржилися. А тут і пилосос, і машинка, і все, що потрібно для прибирання є, а порядку в будинку — ніякого.Я стала прибиратися у них в квартирі, тому що по пилу на меблях вже можна було малювати. Невістка ж навіть не встала з дивана, щоб мені доnомогти.
Вона вткнула в свій телефон і нічого навколо не бачила. Увечері, коли мій син прийшов з роботи, то я постаралася його присоромити. Мовляв, дружина у нього нічого не робить, аж страшно було до них в квартиру заходити. Але він заспівав мені ту ж пісню, що і невістка: у неї великий живіт і їй важко нахилятися. Насправді ж, у невістки нормальний живіт і пройти вологою ганчіркою по шафі їй би не склало труднощів. Але її лінь мене лякає… як же вона зібралася з такою лінню дитину виховувати і доглядати за нею? Просто страաно уявити.