Я планувала подорож на море вже 4 місяці. Тож відкладала гроші, щоби швидше поїхати на відпочинок. Я мала лише один варіант — поїхати на море поїздом. Я літаків боюся і ризикувати не хотілося, а машиною буде дуже довго. Я мусила їхати 13 годин поїздом. При покупці квитка мене засмучувало тільки те, що не було місць на нижній полиці, а я принципово хотіла внизу. -Якщо ви хочете місце на нижній полиці, то можете прийти завтра, тому що всі квитки з місцями на нижній полиці зараз розкупили — сказала касирка.Я відмовилася купувати і прийшла наступного дня.
Я була на сьомому небі від щастя, коли купила нарешті квиток на море, та ще й на бажаному мною місці. Я не хотіла лежати на верхній полиці, бо не змогла б насолодитися поїздкою, та й не хотілося щоразу сусідок турбувати і просити дозволу посидіти на нижній полиці.Настав день подорожі. Я зайшла в купе, лягла на своє місце і почала насолоджуватися заходом сонця через вікно. У купе, крім мене, нікого не було, цим я теж насолоджувалась, але, як кажуть, не треба радіти завчасно. До мене незабаром приєдналася молода пара зі своєю 7-річною дитиною. Але найжахливіше було попереду.- Доброго дня, ви лягаєте на верхню полицю, а ми з чоловіком будемо на нижній — сказала жінка.
Я була здивована її зухвальству. Вона навіть не просила, а наполягала і ніби я була зобов’язана поступатися їм своїм місцем. Я не погодилася, тому що саме для цього місця на день пізніше купила квиток, а вони мене тут зобов’язують наверх пересісти.Я сказала, що не поміняю місце і якщо вони не відстануть, то я викликаю наглядача. Вони розуміли, що свого не доб’ються, тому що у них у квитках були верхні місця, і точно мене з мого місця не виженуть.Я зробила собі висновок, що не треба завжди входити до становища людей. Треба з нахабними людьми поводитися нахабно.