Після роз лучення з чоловіком я із сином переїхала до мами. Вона спочатку була рада нам, але потім заявила, що ми їй заважаємо, удома постійно бр уд та шум. Вирішили ми nродати квартиру і kупити дві окремі, але після цього таке мама заявила, що я мало не сkам’яніла на місці.

Приблизно десять років тому моє життя змінилося. Ми з чоловіком розійшлися, я лишилася з маленьким сином. Переїхали жити до мами. На той момент я не працювала і не мала жодних коштів на існування. А через якийсь час мама заявила, що не хоче, щоб ми жили разом. Ми продали квартиру. Кожна з нас придбала окрему . Я залізла в іпотеку. Але це тоді, зараз у нас із сином все добре. Ми з чоловіком прожили разом недовго. Я спочатку не хотіла розписуватись, відчувала, що не він моя доля. Але незабаром дізналася, що вагітна. Усі мої родичі та знайомі хотіли, щоб я вийшла заміж, вмовили мене, і ми з чоловіком розписалися. Я переїхала до нього, а він жив із батьками. У свекрухи була трикімнатна квартира. Вони були добрими людьми, добре ставилися до мене і не лізли в наші стосунки з чоловіком. Все у нас було чудово до їхньої кончини.

У свекрухи виявили захворювання і незабаром вона пішла з життя . А свекор не зміг без неї. З цього моменту наші стосунки з чоловіком стали погіршуватися. Я спочатку терпіла, але скоро втомилася і, щоб все не стало ще гірше, вирішила переїхати до мами. Сама я не подала на розлучення, подумала, якщо у чоловіка є совість, він сам допоможе мені з дитиною, а якщо ні, я не хотіла змушувати його і подавати позов до суду , щоб отримати від нього аліменти. Спочатку мама була нам рада. Але скоро повідомила, що ми їй заважаємо . Вона не може спокійно жити, адже вдома через нас постійно бардак та шум. Також дорікала мені, що я не працюю. Але на той момент син був ще маленький, його в садок не брали. А сама мама не хотіла з ним сидіти, тож я не влаштовувалась на роботу. Але коли мені зателефонували, і сказали,

що сина вже можна в садок, я відразу вийшла на роботу. І ось тоді мама завила, що нам доведеться розбігтися. Вона запропонувала продати її квартиру та поділити суму. Вона придбала однушку, а я взяла іпотеку. Мені було дуже складно поєднувати турботу про дитину та роботу. Я поралася то туди, то сюди, ночами підробляла. Мама ніяк не допомагала мене сином, тільки іноді дзвонила дізнатися, як ми. З того часу минуло вже 10 років. Син уже підліток, мати на пенсії, я розплатилася з іпотекою. Життя потихеньку налагоджується. І ось нещодавно мама заявила, що їй складно одною, я рідко відвідую її. Вона пропонує продати наші квартири та купити одну велику, спільну. Тільки мене такий варіант не влаштовує. Вона ж не подумала тоді, як мені буде тяжко, не допомагала із сином, а тепер ставить вимоги. Потрібно було 10 років тому думати про це.