Коли я зустрів свою другу дружину, то перебував у дуже складному періоді свого життя. Моїй доньці, якій на той момент було 6 років, була потрібна дорога оnерація, яку могли зробити тільки за кордоном. Грошей у мене тоді взагалі не було. Перша дружина, мама Дарини, поkинула цей світ, коли дівчинці було всього кілька місяців. З рідних людей у мене залишилася тільки старенька мама. Природно, допомоги чекати не було від кого. В тій ліkарні, де лежала моя донька, дуже часто організовувалися вечірки, які мали подарувати гарний настрій хво рим діткам.
Там я і познайомився зі своєю майбутньою дружиною. Оля дуже сильно прив’язалася до моєї доньки, а я закохався в неї. Коли Оля дізналася, що у нас фінансові труднощі, вона вирішила нам допомогти. Зверталася в благодійні фонди, до добрих людей. Про Даринку зняли репортаж, і нам вдалося знайти необхідні гроші на поїздку і ліkування. Оля була самотньою жінкою, і не думала про те, щоб пов’язати себе узами шлюбу. Але я бачив її ставлення до моєї дочки і розумів, що це та людина, з якою я хочу прожити все своє життя.
Стосунки у нас склалися не відразу. Ми довго придивлялися один до одного, іноді розлу чалися на час, але в кінці знову сходилися. У нас все вийшло. Ми живемо разом вже більше 10 років. За всі ці роки я жодного разу не пошкодував, що зробив Олі пропозицію. Вона мені не тільки дружина, але і близький друг, а також надійний союзник у всіх питаннях. Зараз я озираюся назад і розумію, що для дорослих людей найголовнішим у житті є не любов, а повага, підтримка і турбота. Ці почуття не проходять так швидко…