Батьки мого чоловіка мали величезну заміську ділянку. Вони часто їздили туди, збудували там будинок, вклали в землю купу грошей. А коли свекруха вийшла на пенсію – вона взагалі переїхала туди. Працювала на городі, восени консервувала, пригощала родичів та друзів. Але минулої весни у неї почалися якісь проблеми із ногами. Свекра теж підкосило. Тоді батьки чоловіка вирішили подарувати дачу нам. Нашому щастю не було меж. У нас з’явилося місце, куди можна було їздити у вихідні, дихати свіжим повітрям, насолоджуватися природою.
Звісно, про жодні грядки я не думала: працювати під палючим сонцем цілий сезон, щоб восени зібрати мішок чогось? Та я краще на ринку одразу куплю! Загалом ми переїхали туди, прибрали всі грядки, побудували квітники, гойдалки для дітей, зону для шашлику тощо. Ми там пропрацювали все літо, а восени зателефонувала свекруха і сказала, що заїде до нас на пару днів. Звичайно, ніякого врожаю не було. Свекруха просто розвернулася і поїхала назад.
Кілька днів тому чоловік заскочив до своєї мами, щоб попросити пару банок огірків. Так та сказала йому, мовляв, нехай тепер твоя дружина тебе годує. А наприкінці додала, щоб ми забиралися з дачі, оскільки навесні вона поїде туди – знову садити свої грядки. Звичайно, ми сильно засмутилися, адже вклали туди купу грошей. Більше того, вже закупили матеріали, щоби побудувати там басейн. Але свекруха непохитна. Зі мною вона навіть не розмовляє, а синові тільки й повторює, щоб ми встигли забратися звідти до весни.