Олену в селі всі любили. Вона працювала медсестрою і завжди допомагала односельцям. Всі говорили, що у неї дуже добре серце. Шкода тільки, що доля у неї склалася не дуже вдало. Вона рано залишилася сиро тою, втра тивши батьків через неща сний випадок, ростила її бабуся. Після школи Олена вступила до медичного училища, а потім повернулася в рідне село, щоб за бабусею доглядати. Робота знайшлася швидко, в селі відчувалася гостра нестача медичних працівників. На молоденьку мед сестричку звернув увагу місцевий тракторист Павло. Він так наполегливо доглядав, що врешті-решт домігся розташування дівчини. Вони одружилися.
Уже в перший рік почалися проблеми в сім’ї через те, що Павло пристрастився до алкоголю. Спочатку бабуся втішала внучку тим, що чоловік одумається, візьметься за голову, але потім і сама перестала в це вірити. Незабаром Олена народила сина. Життя її тільки стало важче. Вона розривалася між роботою, дитиною і господарством. Якраз в цей період вона втратила улюблену бабусю. Чоловік тільки пив і гуляв, нічим не допомагав і грошей в будинок не приносив. Він працював, але замість грошей брав сnиртне. Олені дуже важко доводилося. Ось синові вже десять років. Наближався Новий рік.
Перед Оленою постала складна дилема. Чоботи її давно порвалися і зносилися. Вона ходить в них вже сім років. А син мріє про смартфон, він йому потрібен для навчання. Олена повернулася додому з телефоном. Вирішила, що щодо чобіт щось придумає. Вона, повертаючись додому, уявляла, як зрадіє син і це гріло їй душу. Коли вона повернулася, побачила в передпокої коробку з чобітьми і дуже здивувалася. — Мам, це тобі, — посміхнувся син. Олена розплакалася. — Звідки у тебе гроші? — Пам’ятаєш, як мені родичі гроші подарували на минулий день народження? Я їх зберігав, щоб тобі сюрприз зробити. Носи на здоров’я, матуся, ти гідна найкращого!