Мені вже 68 років. Чоловікові 70 недавно виповнилося. Є у нас син і дочка. Обидва одружені, живуть в місті. У Олега донечка 3-річна, а в Олесі 6-річний син. А ми з чоловіком в селі живемо. Будинок власний все-таки кращий варіант для нас. І вийти на двір можемо і попрацювати. Город свій, кури, можемо онукам передати домашнього, свіженького. Не те, що в тих магазинах зараз. Ми накопичували гроші весь цей час. Хотіли заощадження поділити на обох дітей. Все-таки їм знадобиться. І будинок свій теж порівну ділити хотіли. Кому-то одному записувати буде несправедливо, мабуть. Ось так з чоловіком і домовилися. Сума вже досить велика була. Одного разу діти в гості приїхали, то ми і повідомили про своє рішення. Вони ніби з усім згодні були. Але ось підозрюю, що зять і невістка не надто. І почали свою роботу, коли поїхали. Пізніше ми обидва захворіли.
І то серйозно. Злягли, не могли ні собі допомогти, ні один одному. Подзвонили дітям. Дочка сказала, що негайно приїде. Син спочатку не брав трубку, потім невістка відповіла і сказала, що не має можливості відпустити чоловіка. У них дитина мала, треба з ним допомогти і по господарству справ багато. Олеся вже через півгодини приїхала. Привезла багато продуктів, фруктів. Також зятя привезла. Він лікар все-таки. Оглянув нас. Чоловіка дочка відправила додому, а сама з нами вирішила залишитися поки не одужаем. Виходила нас. І встигала доглядати, і їсти готувати, і навіть на городі допомогла трохи дошкулити. Ми, звичайно, зворушені були. Чи чули ще, що онук дуже хоче окрему кімнату. А вони живуть в невеликій однокімнатній квартирі. Що вдалося взяти на виплату, щоб відразу переїхати, то і купили. Але зараз хлопець дорослішає, а грошей на нове житло ні дочка, ні зять, звичайно, не мають. Олеся це без задньої думки розповіла.
Нічого не просила. Так ми ще й не думали нічого міняти в розділі майна. Однак, коли потрібна була допомога, щоб відвезти картоплю на базар, син знову відмовив. А дочка навіть не перепитувала, відразу примчала. Тоді вже з чоловіком не сумнівалися. Вирішили свої погляди таки переглянути. І не думали навіть що про нас подумають інші. Покликали дітей до себе. Сказали, що будемо говорити про гроші, які хочемо їм передати. На це питання син з невісткою відразу ж відгукнулися. Перші приїхали. Дочка трохи пізніше. Ось з ентузіазмом сиділи, чекали нашого рішення. Ми і сказали, що дочки віддамо всі накопичення прямо зараз, щоб вони змогли купити велику квартиру. Син і так мав велику житлову площу, тому що перший час у нас жив. А після нашої смерті будинок нехай поділять навпіл Олег і Олеся. А ви як думаєте? Правильне рішення?