– Здрастуйте, – я почула в телефоні нерішучий жіночий голос. – Ви Анна Миколаївна? Мама Саші? – Так. – Передайте йому, щоб терміново приніс мені довідку; він знає, без цієї довідки в пологовий будинок не пустять. – Що?! Яка довідка? Який пологовий будинок? Ви хто?.. Все виявилося гірше, ніж я припускала…-Здравствуйте, – я почула в телефоні нерішучий жіночий голос – Ви Анна Миколаївна? Мама Саші?- Так. -Будь ласка передайте йому, щоб терміново приніс мені довідку, він знає, мені народжувати скоро, без цієї довідки в пологовий будинок не пустять …- Що?! Яка довідка? Який пологовий будинок? Ви хто? Потім я дізналася, що дівчину звуть Дарина, в минулому році вона зустрічалася з нашим сином, а тепер чекає від нього дитину. Даша запевняла, що ніяких претензій до сина не має, рішення народжувати прийняла сама і на допомогу від сина не розраховує.
-Зачекайте, але я про вас вперше чую … У минулому році, це коли? Влітку Саші в місті не було. Осінь, – відповіла дівчина – ви не лайте Сашу, він не винен, тільки про довідку скажіть. Дякуємо. І вона поклала трубку. Чоловік як дізнався – схопився і в нервах почав ходити по кімнаті.- Нехай одружується! Дитину зробив і в кущі!- Ні, йому до диплома ще два роки. Він сам ще дитина! І цій дівчинці лише вісімнадцять виповнилося… Уже ввечері син сказав, що вони з Дашею зустрічалися всього пару місяців, а про вагітність вона сказала йому перед Новим роком.- Я їй нічого не обіцяв. Ми взагалі ні про яке весілля і не говорили. Погуляли трохи і розбіглися, при чому тут діти… Я мовчала, не знаючи, що сказати. Що ми можемо з батьком зробити? Наполягати на одруження? Який сенс? Син цю дівчину не любить, коли якого чоловіка утримали діти? У нашому випадку все напевно буде так само просто:
молоді розлучаться ще до того, як ми зможемо виплатити взяті на весілля кредити. -Мам, я пропонував їй позбутися дитини, але y неї резус негативний, потім може зовсім не народити. І взагалі вона дуже хоче дитину. До чого тут я? – Ти знайомий з її батьками? Є кому допомогти з малюком? Все оказалось хуже, чем я предполагала. Мать Даши пила. Причем была запойной. В период просветления она устраивалась на работу, наряжалась, ухаживала за собой, начинала активно искать спутника жизни. И каждого нового мужа она объявляла Дашиным отцом. Ось я і подумала, що таким чином дівчинка вирішила створити собі нову хорошу сім’ю: чоловік, дитина і свекруха зі свекром. Вона все розрахувала: син, як порядна людина, піде з нею в ЗАГС, призведе наречену в свій будинок, витрати від сукні до святкового столу, зрозуміло, оплатимо ми. – Мам, вона з матір’ю взагалі не живе, y неї невелика квартира є, яка від бабусі ще дісталася.
Не буду я на ній одружується.- Звичайно не будеш, – втомлено погодилася я – ти про довідку не забудь завтра. У пологовий будинок завези. Минуло два місяці. Даша більше не дзвонила, a ми наполегливо вдавали, що нічого не сталося. Якось син запитав:- Мама, ми другий телевізор зовсім не включаємо ж …- Навіщо він тобі?- Хочу Даші відвезти. У неї був старий, але зламався, вчора їздив, допомагав викидати.- Даша? … А вона народила? -Так, хлопчика, Дімою назвала. – Схожий на тебе? …- Він ні на кого не схожий – маленький, товстий, лисий, весь час їсть і спить … Син відвіз телевізор, a я постійно тепер думала про цю дитину. У той же вечір вирішили ми з чоловіком з’їздити до Даші. -Давно пора, – підтримав чоловік – вони нехай самі розбираються, a хлопчик нам, вважай, онук рідний. Чи не ризикнувши з’явитися з сюрпризом, я подзвонила Даші; вона здивувалася, але сказала, що буде рада нас бачити y себе в гостях.
– Купити що-небудь?- Підгузки! – випалила вона – їх завжди не вистачає, a вони дорогі. Перед візитом ми заїхали в магазини, набрали Даші гостинців, дрібничок малюкові; молодій мамі треба було добре харчуватися; купили в аптеці підгузників. Перед квартирою я забарилася. -Все в порядку, – заспокоював чоловік – подивимося на хлопчика, віддамо покупки і все. Можливо, це буде наша перша і остання зустріч. Даша виявилася невисокою, повненької дівчиною з приємним і відкритим обличчям. На кухні вже закипав чайник, на столі стояла тарілка з свіжоспеченими млинцями. -Діма тільки заснув, – тихо сказала вона нам – ходімо, я вам його покажу, він уві сні дуже смішно морщиться. Побачивши пишне, рум’яне немовля – всі сумніви разом відпали – це наш онук, як дві краплі води він був схожий на маленького Сашка в цьому віці. Той же кирпатий носик, рудуватий пушок на голові,
високе чоло, уві сні він так само смішно ворушив бровками. За чаєм Даша розповіла про себе: після школи вона закінчила училище і навіть встигла попрацювати перукарем. Знаєте, я на Сашу не ображаюся, як дізналася про дитину, відразу зрозуміла, що залишу. Ну і що, що я молода, за те y малюка буде хороша мама. Я любити його початку, поки він ще в животі був …- А на що ти живеш? – запитала я.- Допомога отримую і посібники. Ви не думайте, мені від вас нічого не треба. Синок підросте – на роботу вийду, в ясла я його вже записала: там з 10 місяців приймають.- У мене навіть накопичення є – гордо повідомила Даша – поки працювала, відкладала. – І багато?- Десять тисяч. І відразу ж додала.- Це я коляску ще з них купила. Ліжечко. Подивіться, все нове!У цей момент закричав Діма – і дівчина кинулася до малюка заспокоїти і погодувати. Я озирнулася.
У кімнаті стояв накритий старим пледом скрипучий диван. На стінах були полиці з книгами. Старомоднийсервант стояв в кутку. Ймовірно, ця обстановка була ще при бабусі. Тут повернулася Даша з карапузом. Давай ми тобі допоможемо пакети розібрати. А на кухні ми не знайшли холодильника …- У мене його немає, – зніяковіла дівчина. – але нічого, якщо щось швидко псується, я за вікно кладу. Бачите, там ящик спеціальний … На прощання ми поцілували онука, а ледь вийшли за поріг, чоловік запитав:- В магазин? У тебе картка з собою? Якивнула. Ми сіли в машину і поїхали за новим холодильником. Даша мені дуже сподобалася: цілеспрямована, рішуча. Її не зламали ні бідність ні мати. Не знаю, як далі складеться її життя, але дуже хочу допомогти. І стати для Діми найкращою бабусею.