Катя прокинулася раніше свого чоловіка Ігоря, присіла на ліжку і подивилася на нього. «Господи, — подумала вона, — двадцять років разом, і весь цей час ми чужі, для чого все це?» Ігор відкрив очі і запитав: «Чому ти не спиш? Неділя ж? Відпочивай!» «Справ багато», — огризнулася Катя, — все ж в одні руки! » Вона відкинула ковдру і встала. » Почалося, — буркнув Ігор, — час йде, але нічого не змінюється «. «Що ти сказав, — перепитала вона, — нічого не змінюється?» «Іди вже, — відповів Ігор, ховаючись під ковдрою, — Доброго ранку я тобі сказав». Комок підступив до го рла, Катя вийшла на кухню і шмигнула но сом. «Мама, — тривожно запитала донька Наталя, — ти чого?» «Все нормально, — цілуючи дочку в що ку, сказала Катя, — просто тато прокинувся». «Вам сваритися не надоело, — запитала дочка, — кожного разу одне й те саме?» «Ти ще мене повчи жити, — розсердилася Катя, — йди до себе!» Наталя кинула на стіл ложку і вийшла з кухні. Катя підійшла до вікна і подумала: «Сімейне життя — це одна велика бі ль, в ній є тільки стра ждання і нічого більше!» Ігор не хотів вставати. Він чекав, коли дружина, дочка і син поснідають і підуть з кухні. У спальні відчинилися двері, восьмирічний Мишко просунув го лову і запитав: «Тату, ти ще спиш?» «Ні, синку, доброго ранку, — відповів Ігор, — вже встаю». «Вставай швидше, — пошепки промовив син, — а то там мама свариться, що треба зі столу прибирати, а ти ще не снідав». «Я зрозумів, — потягуючись, промовив Ігор, — спасибі, Міша!» Він зайшов на кухню, сів за стіл і подивився на дружину. «Зараз поснідаю і поїду до друзів, — промайнуло у нього в гол ові — не буду цей карнавал спостерігати весь вихідний день».
Незадоволена Катя мовчки поставила сніданок на стіл і вийшла з кухні. «Ось і добре, — сказав про себе Ігор, — хоча б поснідаю спокійно «. «А тато де, — запитала дітей Катя, виходячи з ванної, — знову поїхав?» Наталя мовчала, а Міша кивнув. Катя зайшла в спальню і гі рко запла кала. «Олексій, привіт, — простягаючи руку, сказав Ігор, — як ти?» «Я, здорово, брат, — простягаючи руку у відповідь, сказав Олексій, шкільний друг Ігоря, — як сам, як сім’я?» «Так, все як завжди, — відповів Ігор, — ну, що, махнемо на футбол?» «Звичайно, — засміявся Олексій, — для того і зібралися!» Катя випрасувала гору білизни, приготувала багато їжі, пропилососила, сходила за покупками. Годинник показував за чверть сімнадцятій годині, вона присіла і подумала: «Ось я і відпочила!». Наталя поїхала до своєї подруги, Міша грав на комп’ютері, вона подивилася на свої руки і жахн улася. «Через дорогу, а мені все ніколи, — сказала вона собі вголос, — подзвоню я їй!». «Лариса, привіт, — грайливо сказала вона, — у тебе є віконце, так хотіла прийти, можна?» На тому кінці дроту пролунала позитивна відповідь, і Катя продовжила: «Через тридцять хвилин, добре, я буду, спасибі!» Вона засікла час, відправила дочки повідомлення і поспішила в спальню переодягатися. Катя вийшла з дому, обігнула маленький сквер, попрямувала по тротуару до підземного пішохідного переходу. Раптом пролунав гучний, свист гальм, вона відскочила в бік, сильного удару легкового автомобіля, який в одну мить пролетів повз неї і збив автобусну зупинку, кинув її в ш ок .
Її ру ки тря слися, все життя промайнула перед очима, голова закрутилася і вона втратила свідомість. Ігор повернувся додому задоволений, добре було з друзями пограти в футбол. Окинувши поглядом сім’ю, і не виявивши дружини, він запитав у дітей: «А мама де?» «Не знаю, — відповів Михайлик, — запитай у Наталії». «Мама на манікюрі, — відповіла дочка, — не хвилюйся!» «Я і не хвилююся, — подумав Ігор, — просто запитав». «Це ш о к, — сказала лі ка р ш видко ї допо моги, — вона ціла, зараз прийде в себе, нашатир подай мені». Л і кар з другої карети швидкої допомоги, подала нашатир. «Як ви себе почуваєте, — запитала л ік арка у Каті, яка щойно відкрила очі, — голова не паморочиться?» Катя мовчала, потім спробувала піднятися, але не змогла. «Лежите, лежите, — заспокоїла лі кар, — це ще ш ок овий стан позначається, як ви тільки зуміли відскочити, напевно, в сорочці наро дилися?» «Де я, — тихо шепнула Катя, — що зі мною?» «Ви в машині швидкої допомоги, — спокійно відповіла лі ка р, — крім вас, слава Бо гу, постраждалих немає, на зупинці нікого не було». Катя мовчала. » Ви зможете зателефонувати рідним, — уточнила вона, — щоб вас забрали? » Катя заперечливо похитала головою. «Тоді дайте, будь ласка, номер, — попросила лі кар ка, — я сама подзвоню». Катя відкрила мобільний телефон і мовчки показала номер чоловіка. «Тату, тату, чуєш, — кричала з кухні Наталя, — твій телефон дзвонить?» Ігор вибіг з ванною і відповів: «Слухаю, так, це я! Хто ви? Як?
Вона в порядку? Біжу! » Наталія побачила, як в одну мить зблід її батько, злякалася, вона схопила його за руку і закричала: «Що з мамою, скажи?» Ігор обняв дочку і сказав: «Мама жива, я за нею пішов, вона тут, поруч, біля зупинки!» Розмову почув маленький Міша: «І я піду!» Ігор, Наталія та Михайло бігли настільки швидко, наскільки вистачало сил. Побачивши дві карети швидкої допомоги, діти і Ігор побігли ще швидше. «Мама, мама, матуся, — кричав заплаканий Миша, — ти жива?» Хлопчик кинувся на носилки до Каті, обняв її і в голос заридав, за ним в сльозах піднялася в машину Наташа. Ігор побачив бліду дружину, щось настільки сильне і велике обірвалося всередині, він підійшов до неї обійняв її і тільки тоді вона заплакала. «Сльози — це добре, — чміхаючі носом, сказала л іка р швидкої допомоги, — значить, зараз ш о к швидше пройде». «Ти можеш йти, — запитав Ігор Катю, — скажи?» Катя подивилася на чоловіка і тихо сказала: «Я не знаю». Ігор звернувся до лік аря за рекомендаціями, і вона простягнула йому листок і сказала: «Спокій і любов, ось все, що їй потрібно, ну і трохи заспокійливого, ш о к був дуже сильний». Подякувавши лі кар ові, Ігор виніс Катю з карети швидкої допомоги на руках. Вона обняла його за шию і закрила очі. У квартирі він дбайливо поклав її на ліжко і взяв за руку: «Катюша, рідна моя, як ти?» «Все добре, — тихо відповіла Катя, — побудь зі мною, будь ласка». Ігор ліг поруч, обійняв дружину, в спальню зайшли діти і теж влаштувалися поруч. Ніхто не сказав ні слова, хоча, що тут було говорити? Любіть і цінуйте один одного тут і зараз! Сім’я — найважливіше на цьому світі!