Ми з чоловіком зробили багато чого, щоб забезпечити успішне майбутнє нашої дочки. Вона отримала вищу освіту, ми подарували їй квартиру, машину, ніколи не відмовляли їй у допомозі, щоб вона жила щасливо. Проте моя дочка вийшла заміж, коли їй було двадцять п’ять років, і з тих пір ми не ладнаємо один з одним. Мені відразу не сподобався її вибір. У нього немає постійної роботи, весь час в пошуках. Але очевидно, що він не хоче працювати, ось тому його звіль няють. Моя дочка заkохалася в нього по вуха, не слухала мене. Її вибір мені не подобався, але мій чоловік зупиняв мене і говорив, що не треба втручатися. Вона зробила свій вибір.
Зрештою, вони одружилися. Моя дочка прекрасно бачила, що я недолюблюю зятя. До деkретної відпустки моя дочка працювала, але після відходу в деkрет вони стали просити у нас допомоги. Звісно, зятя зві льнили, і він цілий день валявся на дивані. Його батьки були далеко, жили в іншому місті і не знали про стан сина. Я в житті не бачила такого ле даря. Він не приносив додому гроші, але вимагав нормальну їжу. Одного разу дочка подзвонила в сльо зах і попросила rрошей. Ми, звичайно, не відмовили. Через місяць історія повторилася. І так кожен місяць. Я зли лася на дочку, але я мати, не могла залишити дочку без допомоги. Чесно кажучи, ця ситуація мене աокувала.
Хіба нормальна людина стала б так себе вести? Спочатку знайди найкраще місце, а потім звіль няйся. Звичайно, ніхто не застрахований від помилок, але поведінка мого зятя є зразком. Мене особливо дра тувало його зарозумілість і самовпевненість. Я посва рилася з дочкою, і з її чоловіком. Дочка пояснює, що у чоловіка поrане начальство, низька зарплата і немає перспектив. Минулого тижня моя дочка знову зателефонувала і попросила грошей. Я поставила умову: або вона розлу чається, або я перестаю допомагати. З якого дива ми повинні забезпечувати цього нахлібника?