День був дуже напружений. Я зайшов після роботи в кафе, щоб смачно повечеряти і випити свою улюблену каву. Зі мною в черзі так само стояв дідусь. По його вигляду було ясно, що він ледве зводить кінці з кінцями. Коли настала його черга, він попросив у робітниці лише гарячої води. Але дівчина виявилася дуже доброю. Вона простягла йому гарячу каву та смачну булочку.
Старий їй люб’язно подякував. Тут деякі інші відвідувачі почали голосно обурюватись. Особливо шуміла одна дівчина. -Чому в пристойних закладах усіляку шваль обслуговують? Це ж не благодійний фонд! Нехай його краще його діти утримують, — обурювалася вона.
На шум вийшов менеджер. Зрозумівши, у чому ситуація, він попросив діда залишити кафе. Я через це розлютився, зажадав викликати директора. Той виявився дуже солідним чоловіком. Він терпляче вислухав усі сторони події, трохи задумався, а потім попросив дівчину, що обурюється, покинути їх заклад і ніколи більше не заходити до них, менеджера він так само вирішив знизити до посади офіціанта, а ту добру співробітницю підвищити до звання менеджера. Я радий був, що людяність ще є в людях.