Костянтин вважав, що чоловік повинен бути суворим і все в родині контролювати. Вважав, що ніжності і сентименти для слабаків. У своїй сім’ї він невпинно прямував своїм принципам. Стежив, щоб дружина пил правильно прибирала і готувала за всіма правилами. Доньці Олі діставалося за безлад, а синові Кирилу за погані оцінки. Коли приходив час повернення Костянтина з роботи, вдома починалася метушня. Всі намагалися виправити всі можливі похибки. Але батько все одно знаходив до чого причепитися. Свята на честь когось Костянтин зовсім не визнавав. Вони не святкували в сім’ї ні дні народження, ні восьме березня.
Ніхто не чекав від нього ні привітань, ні сюрпризів, всі звикли, тому ніхто навіть не засмучувався. Ситуація змінювалася, коли до них приїжджали батьки Ірини. Вони не були обтяжені забобонами, тому насолоджувалися життям та один одним, простіше до всього ставилися. Бабуся починала пекти смаколики на кухні, розводила неприпустимий безлад. Дід міг влаштувати гру в монополію прямо на підлозі. Вся сім’я крім Костянтина насолоджувалася смакотою і свободою. Приходив після роботи Костянтин, дивився на все це, підтискав невдоволено губи і йшов у свою кімнату. Терпїв з останніх сил.
Кирило дивувався, як бабуся вийшла заміж за діда, адже батько завжди стверджував, що жінки люблять тільки серйозних чоловіків, а дід такий несерйозний! Дідусь Кирила надихав. Наближався день народження мами, і він вирішив влаштувати їй сюрприз. Купив великий букет білих лілій. Ірина була зайнята справами на кухні. Раптом у двері подзвонили. Коли Ірина відкрила двері, застигла від подиву. Їй давно не дарили квіти. Вона розплакалася від такої уваги. Костянтин вийшов на шум. Побачивши растроганную дружину, він засоромився, що так давно їй не робив сюрпризів. Кирило пишався своїм вчинком.