Вчора я свекрусі подарувала культурний шок. У мене добрий чоловік і дванадцятирічний син. На самому початку наших стосунків я сказала чоловікові, що в нашій сім’ї не буде жодних поділів роботи на жіночу та чоловічу, все робитимемо разом. Чоловік не був проти. Тому мені не було тяжко ні до вагітності, ні під час. Ми з чоловіком робили всю домашню роботу разом, готував той, хто встигав. Після народження сина допомагав і з ним. Тому я вийшла на роботу у хорошому стані і фізичному, і психологічному, а не так, як інші мої колеги. Свекруха в мене – охайна і строга жінка. Але вона дотримується з того що всі справи поділяються на жіночі та чоловічі, і не можна допускати, щоб чоловік займався домашніми справами.
Вона вберегла від цих діл і чоловіка, і синів. Крім мого чоловіка, у неї є молодший син. Так ось, вона хотіла взяти мене в обіг, але не зуміла. Я не така м’яка. А ось дружина молодшого сина – ніжна та неконфліктна, тому всі сидять у неї на шиї. Вони живуть далеко від нас, разом в одній квартирі, і всі справи по дому на цій бідній дівчині. Свекруха рідко приїжджала до нас у гості, але щоразу перед приїздом попереджала. Але на цей раз був винятком. Субота ранок. Вона постукала у двері. -Не Чекали мене? Я хотіла зробити сюрприз. Приїхала вчора, із подружкою. Залишились у неї ночувати, та всю ніч реготали. І справді не чекали її. Чоловік був на кухні, відмивав плиту після вчорашніх спроб із сином перевернути млинці у повітрі. А син готувався пропилососити.
— Бабуся, привіт, — сказав син і помахав трубкою від пилососа. У цей час вийшов із кухні чоловік, у рукавичках та у фартуху. Сказати, що свекруха була шокована, нічого не сказати. Її очі округлилися, вона втратила мову. Ми пригостили її чаєм, нагодували млинцями. Намагалися підтримувати з нею розмову, але вона була незвично мовчазною. Вона раптом встала і сказала, що їй потрібное на вокзал. Я запропонувала її підвезти, та вона відмовилася. Вже в дверях вона з трагічним виразом обличчя сказала мені: — Ти зовсім не любиш ні свого сина, ні мого. Ти принижуєш їх жіночою роботою. Але я знаю, що було. Вона здивувалася, що таке буває, адже все життя робила все сама, їй ніхто не допомагав. Нехай дізнається, що не всі жінки це терплять; може, тепер цінуватиме молодшу невістку більше.