Є у мене дворові друзі, з якими ми грали ще в пісочниці, з якими і донині разом проводимо час. Нормальні хлопці. Але є серед них один, який просто бісить мене.Діма завжди був трєплом. Любив розповідати про себе небилиці, в яких він виглядав орлом. Ми це знали і не вірили жодному його слову. Після армії Діма вирішив залишитися на надстрокову службу, принаймні так повідомила всім сусідам його мати, така ж врушка. Вона хвалилася, що син одружився на дочці генерала — командира частини і катається в маслі. Років через десять Діма повернувся. Один, без генеральської доньки. Щоправда, у його версії тесть був полковником, хоча на фотографії, яку він нам надав, чітко були видні погони прапорщика на формі. Форма висіла на спинці стільця, і очевидно наш трепач цього не помітив.
Ми переглядалися і сміялися, а він продовжував розповідати, що незабаром служба йому набридла і тесть його прилаштував виконробом на якийсь будівництві. Ми засумнівалися, у нього немає освіти, але Діма викрутився, що після тієї посади, яку він обіймав у частині, це було безпроблемно. Потім дружина змучила його своєю ревністю, і він все кинув і вирішив повернутися у рідне місто. Хоче створити тут свою будівельну компанію, але почне працювати чомусь з низів, простим роботягою. Не знаю, ким він нарешті влаштувався працювати, але витрачався Діма як ніхто з нас не міг. Він зробив ремонт у квартирі, купив круту тачку, хоч і стару, поїхав відпочивати у Туреччину. А незабаром ми дізналися, що все це завдяки (K/K) кредитами, які він набрав вище даху. Навіть мати для нього взяла два кредиту. Він всю свою зарплату спускає на оплату боргів. Схуд як чорт, голодує, напевно. Але зате понтів у нього…
На звичайні наші вилазки в бари, боулінг він йти відмовляється, адже там потрібно платити. Але коли у когось із хлопців буває день народження, тоді Діма тут як тут – адже іменинник бере всі витрати на себе. Діма приходить без подарунка і починає пудрити нам мізки. Тобто нам він нічого запудрити вже не може, хлопці тільки сміються і жартують над ним. А дівчата все попадаються на його вудку. Звичайно, він же закордоном був, у нього тачка крута, і колишня дружина – дочка полковника, від якої цей герой ледве відбився. Хлопці сміються, а я бешусь. Вони заспокоюють мене і кажуть, що продовжують його запрошувати в компанію тільки як клоуна. Але все увагу дівчат зосереджується тільки на ньому, хоча нас там четверо холостих. І що за задоволення хлопцям від його присутності, я не знаю.