Мій чоловік із великої родини: його батьки, середній брат, якому 17 років, та молодша сестра, якій 8 років. Два дні тому вони повідомили, що збираються до нас: вони вже взяли квитки. Я впевнена, що вони приїдуть, як завжди, без грошей. Але ж треба їх годувати, розважати. Ми з чоловіком обоє працюємо, і ретельно обмірковуємо можливість за вести дитину. У нас є іпотека. З першого дня спільного життя ми жили самотужки. Разом вже сім років; почали зустрічатися на першому курсі університету та одружилися невдовзі після закінчення.
Я знайома з його батьками, хоча зазвичай ми спілкуємось телефоном. Минулого року вони приїхали без грошей. Ніхто з них на відсутність апетиту не скаржиться. Ще rірше було те, що члени сім’ї не хотіли відпочивати вдома чи просто гуляти пам’ятками міста. Вони вимагали культурної програми, за яку нам довелося заплатити. Та й інші місця відпочинку нам дорого обійшлися. Все, що ми відклали на дострокове погашення іпотеки, було негайно витрачено. Крім того, гості почували себе як удома, господарювали. Свекруха ходила в моєму халаті.
Вона порилася в одязі, вибрала те, що хотіла, і вдягла, навіть не спитавши. Коли я повернулася з роботи, вони відразу поцікавилися, що буде на вечерю. А я була втомлена: мені хотілося лише лягти та відпочити. Я цього разу порадила чоловікові поговорити з ними і пояснити, що нам важко прийняти їх у себе на два тижні з повним «олінклюзивом». Насправді два тижні — це дуже великий термін. Чоловік сказав, що не хоче відмовляти батькам, не хотів засмутити їх. А мені начхати, мені все одно. Образа його батьків мене не турбує.