Три роки ми хотіли дитину і ось, ура, все вийшло. Вагітність, токсикоз, всі інші радощі і мрійливий вираз обличчя мого Сергія, коли він говорив про те, як він хоче сина. Він часто розмовляв з моїм животиком, розповідав про те, як вони будуть їздити на риболовлю, як він навчить його грати в футбол. А ще він на повному серйозі пообіцяв, що за наро дження сина подарує мені машину. Машину я давно хотіла. Мріяла не перший рік, вивчилася на права. І тут – такий шанс, отримати такий шикарний подарунок. Пішла я на УЗД, стиснувши кулаки:
тільки б хлопчик. УЗД показало, що дівчинка. Без сумнівів і можливості трактування результатів в сторону хлопчика. Увечері, Сергій приїхав з роботи і я йому збрехала. Сказала: 100% хлопчисько буде, лікарі навіть не сумнівалися. Як же я хотіла машину, хто б знав. Минув час, поїхала я нар оджувати. Все відмінно пройшло, вага 3200 г, здоровенька дівчинка. Сергій приїхав на виписку. Як побачила я його, все стала валити на УЗД, мовляв, бувають помилки, ніхто гарантії повної дати не може і все таке. А він, як дочку побачив, мало не заплакав від щастя! Взяв її на руки дбайливо, як кришталеву, і заусміхався, і такий у нього вигляд був щасливий – ніколи його таким не бачила. ” Ти ж хлопчика хотів, але ось дочка вийшла “, – кажу я.
“Та яка різниця”, – сказав він. “Ось твої ключі від ластівки нової, будеш дочку нашу на гуртки і прогулянки возити на ній ”. І простягнув мені ключі від BMW. Ось так збулася моя мрія. А дочка у нас, до речі, росте «татова». Любить по деревах лазити, грає з татом в м’яч у дворі. Любить його шалено. І він її теж. Балує, іграшками задаровує, книжки читає на ніч. А син. Над сином поки ще «працюємо» – коли дочку укладаємо спати.