Дитинство у мене було складним. У батька схильність до азартних ігор. Якщо він щось і заробляв, то насамперед біг випробовувати успіх за картковим столом. А відчувати до ладу не було чого, він постійно програвав. Через нього родина була у жалюгідному стані. Я пам’ятаю дні, коли ми навіть їжі не мали. Про іграшки та інші розваги я зовсім мовчу. Я був позбавлений того, що мали мої інші однолітки. Звичайно, мене така сумна ситуація зовсім не влаштовувала, тому я вирішив, що доб’юся для себе та своєї родини кращого майбутнього. У школі я старанно навчався, а потім вступив до інституту. Закінчивши навчання, я почав працювати в одній гарній фірмі.
Спочатку я був рядовим співробітником, але моє старання оцінили, і я отримав підвищення. Незабаром почав дуже добре заробляти. Зі своєю майбутньою дружиною я вперше познайомився на дні народження спільного друга. Ми і після свята підтримували спілкування і невдовзі почали зустрічатись. Коли я зробив пропозицію, придбав квартиру. У мене були деякі накопичення. У шлюбі ми придбали так само машину. У нас народився чудовий син. На третьому році нашого спільного життя мене відправили у тривале відрядження. Коли я повернувся, то вдома не застав ні дружини, ні сина. Батьки сказали, що вона пішла до іншого чоловіка та гроші забрала.
Я не міг у це повірити, дзвонив дружині, але слухавку вона не брала. Це стало для мене важким ударом. Батьки сказали, що переїдуть до мене, щоби підтримати. А потім я випадково зустрів жінку в одному супермаркеті, вона працювала касиром. -Ну що? Добре тобі з новим чоловіком? -Про що ти?! Це ти пішов від мене. Ми розмовляли. Виявилось, що батьки набрехали дружині, що в мене інша жінка, а мені, що в неї чоловік. Пізніше вони зізналися, що батько програв їхню квартиру в карти, їм не було де жити, а з невісткою вони не хотіли, тому вирішили нас розлу чити. Я після цього з ними не розмовляю.