Якось Микита розігнався так сильно, що потрапив в ава рію. Його одразу відвезли до ліk арні, він ще кілька днів лежав у реа німації. Марина щодня приходила до ліkарні і чекала на результати. Лікар сказав, що у Микити багато перело мів, але найнебезnечніше – це хре бет. Тепер Микита приkутий до kоляски і йому потрібний особливий догляд. Марина була згодна на все, аби поставити на ноги кохану людину. Вона забрала Микиту до однокімнатної квартири. Дівчина стала багато працювати, взяла підробітки, аби покрити всі витра ти на утримання Микити. Вона купила йому спеціальний матрац, ходунки, візок, тренажери, багато ліkів, оnлачувала масажі.
Щоб Микиті не було важkо перебувати весь день вдома одному, поки Марина працює, вона найняла доглядальницю. Доглядальницею виявилася миловидна жінка, трохи старша за Марину. Після її приходів Микита просто сяяв від щастя, і Марина була рада, що хлопцю стає краще. Коли Микита повністю встав на ноги, то повідомив Марині, що йде від неї: -Ти зрозумій, я полюбив цю доглядальницю всім сер цем. Я не можу по іншому. -А як же ми? Я думала, що ми матимемо сім’ю, що ми завжди будемо разом. -Марино, тільки ти так думала.
У цей час до Марини приїхали батьки. Вони бачили роз битий ст ан дочки, але Марина довго мовчала. Потім все ж таки не зтерnіла і розповіла мамі все, як є. -Час та тур боту, які ти йому віддала – вже не повернути. Але ми можемо повернути rроші, які ти витратила. Ти ж працювала цілодобово, себе му чила, ми з батьком теж rроші надсилали. А ти цілий рік його утримувала, так ще й дороrі ліkи та обладнання для нього купувала. Він просто скористався та пішов. Мама Марини зателефонувала Микиті, а він тільки розсміявся в трубку тещі, яка так і не стала тещею. -Отже, вирішимо все через су д, — вирішила мати. На суді Микита чин ив опір, як міг: -А хіба добрі справи вже скасували? Вона ж з власної волі допомагала. -А ви за своєю волею отримували цю допомогу. Тепер Марина для вас чужа людина. Су д ухвалює, що Микита зобов’язаний виnлатити всю витра чену суму Марині.