Я завжди знав, що моя мама любить витрачати великі гроші на всякі дрібнички. Ще коли батько був живий, то вони часто з мамою ла ялися з приводу її марнотратства. Тата немає вже 8 років, але мамина звичка досі залишилася. Коли вона вийшла на пенсію, то спочатку просила гро ші у мене. Їй не вистачало своєї пенсії на якісь покупки. Я, щиро кажучи, взагалі не розумів, куди йдуть гроші. Тому що продукти та ліки мамі купую сам, речей у неї повно, куди ж їй витрачати.
І ось нещодавно мені дзвонить мама і nлаче у слухавку. Виявляється, у неї вже набігли відсотки на кредити, вона сама не в змозі їх сплатити. Коли я поїхав з нею до банку, то у мене просто очі на лоба вискочили від почутих сум. У мене з мамою відбулася серйозна розмова. Виявилось, що вона сама вже не пам’ятає, на що витрачає гроші. То до подруги до сусіднього міста поїхала, адже потрібні гроші на дорогу, на подарунки. Там у неї купила собі дуже гарний пуховик, а ще дублянку та нові чобітки.
Тоді я вирішив запропонувати мамі ділову угоду. Я купую в неї її частину квартири, сам стаю власником цієї квартири, а мама тоді їде на дачу. Ті гроші, за які я куплю її частину, відразу підуть до банку на оплату всіх кредитів. Мама погодилася. Але потім згадала, що у селі, де знаходиться дача, немає нормальних супермаркетів та торгових центрів. Занепокоїлася вона, як житиме без обновок. А я їй сказав, що в селі нічого купувати не доведеться, бо житиме вона лише на свою пенсію, тож грошима розкидатися буде ніколи.