Мій друг і колега Василь – людина, у якої, начебто, все складається як найкраще. Його кар’єра стрімко йде вгору, нещодавно він став заступником директора. Він живе у розкішній квартирі у центрі Львова, їздить дорогим авто та обожнює музику. Здавалося б, чого ще бажати? Однак його особисте життя складається не так гладко – незважаючи на всі спроби, він ніяк не може побудувати міцні стосунки та одружитися.
– А як там Даша, та мила дівчина, з якою ти зустрічався? – одного разу поцікавився я.– Ми розлучилися. Її чомусь дуже тягнуло жити у моїй квартирі. – Але ж це нормально! Ви зустрічалися цілий рік, стосунки мають розвиватися. Тобі вже 37, коли ти плануєш завести сім’ю, дітей? – Я просто не був готовий до спільного життя, – сказав Василь. – Щоб жити разом, треба добре пізнати людину. – Ти зустрічався з нею рік! За цей час можна було вивчити вздовж і впоперек її характер, звички, цінності.
– Мабуть, я не впізнав її достатньо, – зітхнув він. – Вона цього не зрозуміла, розлютилася і пішла. Я згадав, що до Даші у Василя була інша дівчина Аліна. Сильна жінка, гарна господиня, яка також деякий час жила з ним. Але разом з нею в будинок переїхав і її песик. І тут почалися проблеми. Для Васі було табу, щоб хтось чіпав його колекцію платівок чи гітару. Він постійно боявся, що собака ненароком зачепить полицю з платівками або щось зіпсує. Через це виникало багато сварок. У результаті Аліна також не витримала і пішла.
У Васі було чимало дівчат, з якими він міг би побудувати сім’ю, але щоразу на шляху до стосунків вставали його платівки та любов до речей. Він, здавалося, не розумів, що в житті є речі важливіші за його колекцію. – Добре, що в тебе бодай платівки є! – якось пожартував я. – І робота, і друзі, і відрядження… – відповів він. – Але найважливіше для тебе все ж таки ці платівки, так? Я просто хочу, щоб ти розумів: мине кілька років, і ти шкодуватимеш, що не створив сім’ю вчасно. Що ви думаєте про таких людей, як Василь?