— Ох і намучишся ти з ними, — дуже часто їй доводилося це чути. А що вона наслухалася за все своє життя — і не розповісти. Люди не дуже словами перебирають. Таня красою ніколи не відрізнялася, з чотирьох сестер вона була далеко не найкрасивіша. Повна, з дрібними рисами обличчя, але з дуже добрим і відкритим серцем. У сім’ї її дуже любили. Всі сестри рано повиходили заміж, роз’їхалися по різних містах, розжилися дітьми і жили щасливим сімейним життям, але не Тетяна. Якщо чесно, з кожним роком вона все менше вірила, що зустріне чоловіка, з яким у них буде сім’я.
Та й з її оточення в це вже ніхто не вірив. Таня з задоволенням проводила час з племінниками, вони приїжджали на літо до неї в село. Після того, як всі сестри роз’їхалися, Тетяна одна залишилася в рідному домі і вела господарство. Кур тримала і кіз. Продавала яйця і молоко. Повністю засаджувати город, збирала урожай і відправляла до рідних, щоб вони теж вітамінами ласували. А вже який вона хліб пекла на своїй фірмовій заквасці! Багато просили і їм спекти, коли приїжджали гості. Так і жила Танюша, ніколи не скаржилася і зі смиренням проживала своє життя.
Але не дарма кажуть: що ми припускаємо — а Бог керує; так і вийшло. Якось влітку, в будинок на сусідній вулиці приїхали працівники сауну нову будувати і так вийшло, що у Тані для них теж виявилася робота. У сараї треба було дах підлатати і в будинку трубу нову зробити, та й інші дрібниці. Без чоловічих рук все-таки в селі дуже важко, хоч Таня і прекрасно володіла інструментами і дров наколоти могла. Після того, як вони закінчили з сауною, один з чоловіків погодився їй допомогти по господарству. Ось так і зав’язалася у них спочатку дружба, а потім і жити почали разом. Чоловік був розлучений, дітей у нього теж не було.
У тридцять дев’ять років Таня вийшла, нарешті, заміж. І дуже щасливо. У сорок один раділа первістком, а чоловікові вже було сорок чотири. З дітьми вони зверталися легко, все їм в задоволення було, адже вони такі довгоочікувані. Так і пролетіли в турботах щасливі двадцять років. Зараз вже старша дочка сама заміжня і Таня з чоловіком чекають онуків. Дід вже сколотив новий дитячий комплекс в городі, годі й розповідати, майстер на всі руки. — Втомилася, моя хороша? — пріобнімая свою Танюша, запитує він щовечора. — Є трохи, — сміється вона і все обличчя висвітлюється доброю посмішкою. І ніколи вона не відчуває себе некрасивою, хіба можна думати про себе погане, коли тебе ніжно обіймають і з любов’ю говорять «моя хороша»?