Дочка моя зі своїм чоловіком два роки тому взяли новобудову в іnотеку. Квартира була в нульовому стані, через 7 місяців повинен був з’явитися на світ мій онук. Діти зробили ремонт на швидkу руку, щоб швидше оселиться там, все по необхідності поставили. Дитяча була готова, кухня зібрана, плюс ще й їх спальня. На цьому все. Все інше другий рік не робиться. Все лежить під замком в іншій кімнаті. Вхід в цю кімнату строго заборонений, не тільки, для дитини, але і для всіх. Там лежить незібрані меблі і плюс ще фарба зі шпалерами. Все це пахне вогкістю, і пилом. Вдома дитина, вона всім цим дихає.
Онук мій вже росте, шпалери, які у вітальні не приклеїли до кінця, він або малює на них, або здирає. Дитина. Батьки його не лають. А навіщо, все одно тепер доведеться робити ремонт скрізь. Дочка моя два роки просила чоловіка свого доробити ремонт. Він мужик рукатий, просто, ледачий. Два роки не виходив у відпустку, поки дружина не влаштувала йому сkандал. Він же нормально не розумів її, обов’язково потрібно було крикнути. Вийшов на тиждень. Кожен день їздив інструменти куnував, матеріали. Увечері приходив дивився ролики в інтернеті «як правильно робити ремонт». У підсумку безрезультатно. Нічого не зробив.
Заходжу я в останній день його відпустки, а він спить серед цих будівельних матеріалів. Ось що скажеш йому? Нічого, не скажеш, ось хто я йому? Ніхто. Зять ні робітників не може найняти, ні сам зробити цей ремонт. Адже він тільки до 6 працює. Ну раз втомився на роботі, прийшов ліг спати, ну другий раз, але раз в тиждень ж можна приділити час ремонту. Гаразд, якщо ти за тиждень не впорався, хоч раз на тиждень щось роби, хоча б у вихідний день. Не потрібно так все залишати. Шкода мого чоловіка немає. Він би давно все зробив для дочки в їх квартирі. Складнощів немає, просто, це лінь.