Не су діть строго, мені й так бо ляче і соромно розповідати свою історію, але я потребую підтримки. Мені двадцять років, я вчуся в університеті, батьків у мене, на жаль, немає. Я працюю в продуктовому магазині і по можливості прибираю будинки багатих людей. Ледве на життя вистачає, але без диплома у мене іншого виходу немає. … Read more
Коли я народився, мама була ще зовсім молодий. Вони з батьком познайомилися в школі, а після її закінчення вона завагітніла. Мамині батьки були проти того, щоб вона народжувала. Вони сказали, щоб робила аборт. Вони хотіли, щоб їх дитина влаштувала для себе зовсім інше майбутнє. А чи не няньчила з дитиною. Закінчила університет, влаштувалася на гарну … Read more
У досить пізньому віці я усвідомила, що у свої 68 я живу сама, не спілкуюся зі своїми дітьми вже 20 років, а онуки й зовсім не здогадуються про моє існування. Я намагалася зрозуміти, як докотилася до такого. Тільки у такому віці я зрозуміла, що прожила своє життя неправильно, але нічого не могла вдіяти, адже час … Read more
Тетяна стояла на кухні, дивилася на чоловіка і не шукала слів. — Сил моїх немає! — Почала вона. — Знову гуляє. Все село каже. Все, вистачить з мене, натерпілося. Завтра ж іду і подаю на роз лучення! – кричала Тетяна Петрівна. — Ой, та й іди. Хто тебе тримає? Теж мені, – байдуже махнув рукою, … Read more
Наш шлюб з Гнатом тривав 10 років, протягом яких я вела домашнє господарство і працювала віддалено, хоча він і ніколи не вважав мою роботу справжньою роботою. Спочатку мені подобалося радувати його вишуканими стравами і подарунками, а коли він питав, звідки у мене такі засоби, я з посмішкою відповідала, що я – чарівниця. У результаті все … Read more
Після закінчення медичного коледжу, я влаштувалася на роботу і орендувала квартиру, живучи одна і обходячись без позик завдяки дбайливому витрачанню коштів. Моя сестра також вирішила переїхати до столиці. Вона знайшла роботу, але зарплата у неї маленька, і вона не могла дозволити собі власне житло, тож попросилася пожити зі мною. Хоча я ціную свій особистий простір … Read more
Ну що, Світланко, коли мама повернеться з цієї Португалії? Мабуть, працює, і білого світла не бачить! Я вже й забула, як твоя мати виглядає. Ти їй від мене привіт передавай і скажи, що в гості чекаю, — частенько каже мені сусідка, баба Люба. Я киваю і обіцяю передати привіт, але мені так соромно за маму. … Read more