Юрій та Марія познайомилися у кінотеатрі. Вона працювала контролером, а Юра прийшов дивитися кіно. Він запросив її на побачення, то вони й стали зустрічатися. А незабаром і побралися. Марія була з поrаної родини. Батьки багато nили, вони не працювали. У їхній сім’ї крім Маши було ще троє дітей. Батьки отримували за них допомогу, rроші пропивали. Маша нічого не вміла робити по дому, але Юра не лаялався на неї. Він намагався всьому Машу навчити. За дев’ять місяців у них наро дилася донька Олена. У Маші виходило поrано її доглядати, з дитиною вона не ладнала і часто підвищувала на малютку голос. Юра намагався пояснити дружині, що так із дітьми поводитися не можна.
Але Маша пропускала його слова повз вуха. Якось він повернувся додому, а дитини і Маші не було. На kухонному столі лежала записка. «Нас шукати не треба. Я зустріла кохання всього свого життя. Ми поїхали до нього. Юра не міг знайти собі місця. Він зателефонував усім її подругам, з’їздив до її батьків, але її ніде не було. Тоді Юра згадав, що вона могла бути у подружки по роботі. Він сів у машину та поїхав до неї. Двері квартири були відчинені. Подруга Маші у п’яному стані спала у спальні. А Олена, вся брудна, сиділа на підлозі і бавилася з якимись папірцями. Юра злісно розбудив господиню. Він кричав на неї, як божевільний.
— А я що? Твоя Машка прийшла, дитину залишила і пішла. Юрко подав на роз лучення, су д вирішив залишити Олену в неї. Дівчинка зростала та відсутності матері не помічала. Юра заради неї навіть навчився плести косички. У школі він був головою батьківського комітету. Займався навчанням дочкою і завжди доглядав за нею. Всі дивилися й дивувалися, як він упорався. І працював, і вдома встигав, а донька завжди виглядала охайно. Олена тата любила сильно, а про матір вона й не питала. Юра знову одружуватися бо явся. Він вважав, що інша жінка не зможе прийняти його доньку як рідну. Вони жили вдвох, не знаючи більше жодних бі д.