Ми познайомились із Васею ще в університеті. Я була тоді зухвалою студенткою, любила з усіма посперечатися, відстояти свою думку. А Вася був практикантом, у нас він приймав семінари, то й познайомилися. Спочатку зустрічалися таємно, все ж таки він був моїм аикладачем. А потім, як закінчився семестр, стали, не ховаючись, ходити на побачення. Ми не думали, що з наших відносин вийде щось серйозне. Кожен отримував те, що хотів, нам просто було добре проводити час разом. А потім я дізналася, що вагітна. Мама Васі наполягла, щоб я позбулася дитини, хоча мені дуже хотілося народити дівчинку. Але, як мене всі довкола переконували, що ми ще молоді, поки що для себе пожити треба, а дитину хоч коли встигнемо завести.
Після того, як я позбавилася своєї дитини, то у мене з’явилася психолоrічна тр авма. Мені було важко засинати і прокидатися, я почала ходити до психолоrа. А Вася вирішив, що щоб урятувати наші стосунки варто одружуватися. Я тоді жила як у тумані, вже не пам’ятаю, як ми розписалися, як я стала його дружиною. Я все ще жила в минулому зі своїми думками про дитину, що не народилася. Сімейне життя ніяк не рятувало. Вася розумів, що в нас нічого не виходить, став часто затримуватись на роботі, по першому дзвінку друзів одразу вибігав надвір. Я вирішила з ним поговорити про наші стосунки, ми обидва дійшли висновку, що краще роз лучитися. Так і вчинили. Але тільки я не позбулася мами Васі. Колишня свекруха мені весь поріг відтоптала.
Все ніяк заспокоїтись не може, що я з її сином роз лучилася. До того, що через її пораду я досі не можу відійти від думки про дитину, а вона дуже легко до цього ставиться. Для неї мій вчинок був як похід до перукарні. Вона мріє, щоб я знову зійшлася із Васею. Як вона каже, що через пару років він все ж таки захоче одружитися, а вона боїться, що він собі розл учену жінку з причепом знайде і в будинок притягне. А я молоденька випускниця – найкращий варіант. Якщо вона ще раз прийде до мене, то я просто висловлю їй все в обличчя. Більше сил немає її бачити.