День був погожий, нічого не віщувало лиха. Виходжу у звичайний час з роботи і отримую важкою сумкою собі прямо в обличчя. Я трохи рівновагу не втратив. Мене ще збентежив хрускіт у носі та біль. -Ах ти цап! Ах ти негідниk! Та як ти посмів? Голос належав Марії, сестрі моєї дружини. Тільки я впізнати візуально не мав можливості, бо не переставав отримувати тією самою сумкою по морді.
Я насилу, але зупинив руку розлюченої жінки. -Та що ж сталося?! – Голос мій від розпачу зірвався на крик. З її промови, де переважала нецензурна лексика, тож я її цитувати не буду, я зрозумів, що дружині змінив. Щоправда, як я це зробив, сам про це не знаючи, не знаю. Але вона була в цьому впевнена на всі сто. Коротше кажучи, хтось із родичів побачив мене в кафе з колегою, коли ми пили каву, сфотографував і відправив дружині. Далі вони вигадали легенду і знайшли мільйон доказів того, що я скотина і кабель. Пояснитися я навіть не намагався, бо мене ніхто й слухати не збирався. Наприкінці Маша просто плюнула у мій бік і пішла.
Приїхав додому, звідки дружина зібрала всі речі та поїхала, з розбитим носом. Мене одне питання мучить: ”У всіх представниць прекрасної статі така ненормально багата фантазія, або тільки моя дружина та її рідня такі талановиті?” Дружина трубку не бере. Навіть не знаю тепер, як відмитися від гріха, який навіть не робив.